Захисник "Шахтаря" Бутко: "Скидаєш бронежилет - і ніби літаєш у повітрі"
Опубликованно 02.01.2018 02:32
Перед завтрашнім матчем з "Феєноордом" 26-річний захисник "Шахтаря" Богдан Бутко розповів нам про своє номері, відмову від гірських лиж, на заробітках тесті Купера, радах Срни, футболці Халка, швидкості Тайсона і складнощі матчів ЛЧ.
- Богдане, ти виріс у Донецьку. Пам'ятаєш, коли перший раз дивився за грою "Шахтаря" вживу?
- Коли поступив в ДЮСШОР, це ще до клубної Академії було, часто ходив на матчі першої команди. Бувало, нас і в якості болбоев залучали. Пам'ятаю, наприклад, подавав м'ячі, коли "Шахтар" в Лізі чемпіонів обіграв лондонський "Арсенал" - 3:0 (листопад 2000 року. - Авт.). Хороша тоді була команда: Зубів, Тимощук, Воробей, Ателькін, Вірт у воротах. Мені після того матчу особливо сильно захотілося грати в "Шахтарі".
- А пам'ятаєш, на що ти витратив свою саму першу футбольну зарплату?
- Ну, це була ще не зарплата, а стипендія, яку нам платили в Академії. У 2005 році, коли я туди вступив, мені платили щось близько 420-425 гривень, зараз вже точно не пригадаю. А найперші отримані гроші я витратив на покупку класних бутс. Але моїх грошей не вистачило, ще й батьки додали.
- А коли ти дав своє перше інтерв'ю?
- Так одразу і не згадаєш (замислившись). Швидше за все, це трапилося під час юнацького Євро-2009 в Донецьку, де ми стали чемпіонами.
- Але для тебе той турнір виявився швидкоплинним - всього дві гри в групі, потім серйозна травма.
- Так, у першій грі турніру, проти Словенії, я замінив Люльку, розірвав "хрести". А вже в наступній грі з Англією, і сам отримав розрив бічної зв'язки коліна. У нас взагалі на тому чемпіонаті просто епідемія травм була, якийсь злий рок. Травма - це взагалі завжди прикра справа. Дивишся футбол з трибуни, переживаєш за хлопців, а допомогти нічим не можеш. А в моєму випадку було образливо удвічі: матчі адже проходили вдома, в Донецьку, на стадіон мене приходили підтримати батьки, друзі, а я - не на полі, а в лазареті.
- Ти дебютував у Прем'єр-лізі в сезоні-2010/11, виступаючи на правах оренди за "Волинь". В цей же час там закінчував кар'єру Владислав Ващук. Дивився на легенду знизу вгору або намагався поводитися як з рівним?
- Звичайно, я до нього ставився дуже шанобливо. На тренуваннях з ним працювалося дуже цікаво. Він у нас тоді був, по суті, граючим тренером, таким дядьком для нас: стежив за нами і на полі, і в побуті. У кожній команді має бути така людина. Для молодих це дуже важливо і потрібно завжди мати перед собою такий приклад для наслідування.
- Багато доводилося чути про незвичайні методи, що застосовуються Віталієм Кварцяним на тренуваннях "Волині". Це правда, що він вас в бронежилетах змушував бігати?
- Так, було. Я таке собі теж відчув. Але у мене з "фізикою" завжди був порядок, тому якимось шоком це не стало. Тим більше, ми ж не все тренування у брониках орали, одягали їх, тільки коли бігли трикілометровий крос по лісі.
- І потім в іграх дійсно з'являлася легкість?
- Так вона відразу ж під час тренувань з'являлася (посміхається). Скидаєш бронежилет, починаєш ігрові вправи, і таке відчуття, що ноги землі взагалі не стосуються, як ніби в повітрі париш. Але потім наслідки цих навантажень все-таки давали про себе знати, особливо спина "підсаджувалася".
- Можна сказати, що з усіх команд, де ти грав, саме у Кварцяного були самі важкі тренування?
- Я б не сказав. Микола Петрович Павлов в "Іллічівці" нас теж пристойно навантажував, особливо на зборах. Він дуже любив біговій тест Купера (за 12 хвилин потрібно пробігти якомога більшу відстань. - Авт.). При цьому існувала система заохочень та покарань: троє показали найгірші результати платять трьом першим. Фігурували суми в $200-300. Я теж пару разів вигравав, платити ж самому не доводилося. Напевно, після "Волині" мені було трохи легше, ніж іншим (посміхається).
- За головну збірну країни ти дебютував у вересні 2011 року, в товариському матчі з Уругваєм у Харкові, четвертою командою світу за підсумками ЧС-2010. Проти кого-то довелося грати персонально?
- Проти мене на фланзі тоді грав Крістіан Родрігес з мадридського "Атлетіко". Непросто мені, звичайно, довелось. Але якщо налаштовуватися на певну гру і викладатися по максимуму, то можна з усіма грати.
- Ти граєш в "Шахтарі" під другим номером. Для тебе він з чимось пов'язаний або ти взяв те, що запропонували?
- Ні з чим не пов'язаний, просто був вільний номер, який вважається класичним для правого захисника, як "одиниця" для воротаря.
- А знаєш, що твій номер більше 10 років був у команді безхазяйним: після відходу у 2005-му румуна Космина Бэркеуана його так ніхто і не брав?
- Так, я чув про це. Але це і не дивно. Адже весь цей час основним правим захисником у "Шахтарі" був Срна, а він завжди грав під 33-м номером.
- А кого ти вважаєш кращим правим захисником у світовому футболі?
- Не буду оригінальничати: мені дуже подобається Дані Алвес.
- Цього року ти спускався на День шахтаря в шахту і там навіть понабивав м'яч. Пам'ятаєш, в яких найскладніших умовах тобі доводилося проводити реальний матч?
- Пам'ятаю, як зараз, цю гру: я з "Волинню" приїхав грати в Луганську проти "Зорі". Поля там, можна сказати, взагалі не було. Лежав шар мокрого снігу, а під ним - просто лід, і ніякого натяку на траву. Незрозуміло, чому той матч не перенесли, але грати було взагалі неможливо.
- Під землею ти побував. А які ще екстремальні штуки ти випробував у своєму житті? Можливо, стрибки з парашутом?
- Один час любив гірські лижі. Але потім сказав собі: "Досить!" Бо це дуже ризиковане захоплення. Зробив незграбний рух - і можеш отримати травму.
- А ось на зборах перед Євро-2016 тренери збірної України проводили серед вас змагання з картингу. Там у тебе успіхи були?
- Так, і непогані: вийшов у фінал і посів підсумкове третє місце.
- Ти якось говорив, що багато чого в кар'єрі футболіста вирішує дружина. Сам-то давно одружився?
- Два з половиною роки тому, але знайомі з дружиною вже років 9 або 10. Ми з Катею земляки, обоє родом з Костянтинівки, але ще дітьми переїхали в Донецьк, там вже і познайомилися - жили в одному районі.
- Дружина на стадіон часто ходить?
- Ні, зараз їй не до цього. Весь час забирає дитина - синові зараз рік і три місяці. Няня нянею, але вечорами, я вважаю, з дитиною повинна знаходитися мама.
- Як звуть спадкоємця?
- Мілан.
- Незвично. Чому саме так?
- У Андрія П'ятова одну з дочок звуть Мілана. Нам з дружиною це ім'я дуже сподобалося. Вирішили, якщо народиться дівчинка, назвемо її саме так. Але народився хлопчик, і став Міланом.
- Даріо Срна з відомих причин припинив свої виступи за "Шахтар", і ти отримав місце в основі. Напевно зазнав двоїсті почуття?
- Мені, звичайно, було дуже шкода, що з Даріо це сталося. Всі ми люди, сьогодні ти граєш, а завтра - травма, або, не дай бог, якесь нещастя в сім'ї, або щось ще. Тому в такій ситуації ми все намагаємося підтримати Даріо. А те, що з-за того, що сталося тепер на мене покладено обов'язки основного правого захисника "Шахтаря", то я, якщо чесно, цього до кінця ще не усвідомив. Це так швидко все сталося.
- А взагалі Срна на правах старшого і більш досвідченого партнера давав тобі якісь поради і настанови, як краще діяти на цій позиції в "Шахтарі"?
- Спеціально такі розмови не велися, хоча, звичайно, бували моменти на тренуваннях, коли Даріо показував мені, як краще відкритися, як і куди віддати передачу. Але це були суто робочі моменти.
- Одне з твоїх сильних якостей - підключення до атак з подальшою передачею у штрафний майданчик. Але складається враження, що цю твою функцію в клубі використовують не так часто, як у Срни. Така установка Фонсеки - більше уваги приділяти захисту?
- Ні, ніяких установок немає. Я сам намагаюся діяти більш акуратно, щоб не виникало проблем на моїй позиції. Я насамперед захисник і звик задавати собі питання: "Хто буде робити твою роботу ззаду, якщо не ти?" Так що моє першочергове завдання - відпрацьовувати в обороні, а вже потім підключатися до атак.
- У матчі проти "Манчестер Сіті" ти протистояв Лерою Сані, який носиться по флангу, як ракета. Він тебе сильно вимотав?
- Ну, в першому таймі, поки була свіжість і ми грали щільно і компактно, я почував себе цілком нормально. А після перерви "Шахтар", пропустивши гол, почав розкриватися, у них з'явилися зони, вільний простір, та було вже важче.
- З кимось змінювався футболками після "Мансіті" і "Феєноорда"?
- Після "Сіті" як раз з Сані футболками і помінялися. А з "Феєноордом" обійшлося без обміну.
- А взагалі, футболки суперників збираєш?
- По можливості, як виходить. Але без фанатизму.
- Чия футболка у твоїй колекції найкрутіша?
- Ну, футболок Мессі і Кріштіану у мене точно немає. Коли грав в "Амкарі", помінявся з бразильцем Халком з "Зеніту" і з голландцем Квінсі Промесом з "Спартака".
- Позаду половина групового етапу ЛЧ. Як ти думаєш, у відповідних поєдинках з тими ж суперниками "Шахтарю" доведеться простіше або, навпаки, складніше?
- Однозначно складніше. Все-таки спочатку десь могла бути якась розслабленість, недооцінка. А зараз всім потрібно вирішувати свої завдання, і ціна кожного очка дуже велика.
- Якби в "Шахтарі" проходили змагання на швидкість бігу, хто б переміг?
- Напевно, все-таки Тайсон. Я? Думаю, зміг би увійти в п'ятірку лідерів.
- Андрій П'ятов - найкращий воротар в Україні по грі ногами. Ви його якось спеціально на тренуваннях натаскиваете?
- Ну, наші воротарі завжди на тренуваннях грають з нами нарівні в квадрати і виконують всі ігрові вправи. Сучасний футбол такий, що воротар просто зобов'язаний добре грати ногами.
- Нещодавно знаменитий спринтер Усейн Болт оголосив, що починає футбольну кар'єру. Є якісь знаменитості не зі світу футболу, з ким тобі було цікаво зустрітися на футбольному полі?
- Цікаво було б зіграти з зірками, наприклад, естради. Он, я бачив, Джастін Бібер як-то взяв участь в тренуванні "Барселони". А що стосується Болта, я почитав його інтерв'ю і не зрозумів, навіщо йому це потрібно. Після такої фантастичної кар'єри в спринті, де він був реально самим крутим, досягти таких же висот у футболі він точно не зможе. Ну ладно, грав би просто так, в своє задоволення, десь на аматорському рівні, але він же хоче піти в професіонали. Не розумію таких стрибків з однієї справи до іншого.
- Ти на "Донбас Арені" встиг пограти?
- Так, і не раз. Приїжджав туди з "Волинню", з "Іллічівцем", грав на Євро-2012 у складі збірної України. Є мрія - колись зіграти там і в складі "Шахтаря". Але коли це буде... (тяжко зітхає).
Нагадаємо, матч "Шахтар" – "Феєноорд" відбудеться в середу, 1 листопада, у Харкові на стадіоні "Металіст". Початок матчу – о 21:45. Наш сайт проведе текстову онлайн трансляцію матчу.
Раніше стало відомо "Фейєноорд" запросив 100 кг льоду та 40 рушників на матч з "Шахтарем". Після матчу футболісти "Фейєноорда" переночують у Харкові і вилетять в Голландію в 11:30 в четвер.
Нагадаємо, що два тижні тому в Роттердамі "Шахтар" обіграв місцевий "Фейєноорд" – 2:1.
Голова комітету національних збірних Федерації футболу України Мирон Маркевич упевнений, що донецький клуб здолає голландців і в Харкові.
Категория: Спорт